Голос і душа пісенної України.

    Є прадавні скарби, намертво лежать у землі, і є живі скарби, що йдуть по землі, ідуть від покоління до покоління, огортаючи глибинним чаром  людську душу. До таких національних скарбів належить і наша лірична пісня.

  Погортайте сторінки сивих віків ,вчитайтеся в прості і хвилюючі слова пісень, віднайдіть золоті ключі мелодій – і вам відкриється багато поетичних таємниць, ви почуєте голоси великих творців, імена яких розгубила історія, та так розгубила, що вже навряд чи й знайдемо багатьох сіячів, чия поетична нива, ставши народною, квітує по всій землі українській. І тільки інколи, крізь тумани часу, окреслюється схожа на легенду постать творця. До таких легендарних постатей і належить славнозвісна народна поетеса  Маруся Чурай.

   За переказами вона народилася у далекому 1625 році у родині козацького урядника Гордія Чурая, у Полтавському посаді. Трагічна  та яскрава доля дівчини нікого не може залишити байдужим. За своє коротке життя Маруся складе безліч пісень. Серед них «В кінці греблі шумлять верби», "Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці", «За світ встали козаченьки «Прилетіла зозуленька» та  багато інших.

Подробиці життя Марусі Чурай оповиті серпанком століть,та люди трепетно зберігають святу пам’ять про незвичайну й талановиту дівчину.

  З нагоди 400 річчя з дня народження Чураївни для своїх читачів філія №8 Вовчицька сільська бібліотека підготувала літературно - мистецьку подорож «Голос і душа пісенної України». Запрошуємо долучитися до народної ліричної української пісні.