Леся Українка. Високе світло імені та слова.

  155 років тому , в тихому волинському  містечку Новгород – Волинський,народилася дівчинка, якій судилося стати голосом незламності українського народу. Її ім’я – Леся Українка.

  Тендітна, але сильна духом, вона пройшла крізь біль і випробування, щоб залишити нам слово – гаряче, як вогонь, і чисте, як криниця. Хвороба намагалася скувати її тіло , але не змогла скувати душу. З дитинства вона навчилася боротися не тільки з недугою, а й з несправедливістю, байдужістю,темрявою. Її поезія звучала мужньо і гордо:»Contra  spem spero!» - без наді сподіваюсь. У цих словах – уся Леся. Віра всупереч усьому.

            Людина з великої літери.

    Є люди, які стають душею свого села, його пам’яттю і гордістю. Саме таким був Іван Іванович Саєнко – людина великого серця,світлої душі та невтомної праці, життя якої нерозривно пов’язане з селом Вовчик.

   Син колишнього наймита, який мріяв стати музикантом, спочатку здобув професію агронома. Згодом життя подарувало можливість спробувати себе у ролі вчителя. Вже після першої спроби зрозумів, що це його покликання. Так почалася педагогічна діяльність учителя географії, малювання і співів. Уміння поєднувати урочну та позакласну роботу з предмета, а також ентузіазм і велике бажання рухатися вперед поклало початок краєзнавчій роботі. Так у1948 році було створено музейну кімнату, яка з роками перетворилася на один з кращих сільських музеїв України , удостоєний почесного звання «народний». У 1949 році у Вовчицькій семирічній школі з’явився географічний майданчик, якому судилося стати відомим на теренах бувшого Радянського Союзу. З 1962 по 1976 роки – директор школи. Це завдяки Івану Івановичу «виросла» двоповерхова будівля нової школи, в якій навчатиметься ще не одне покоління учнів.